Косарі

Про період своєї роботи у Великописарівському РЕМі черговий спогад Володимира Парієнка. У коротенькому оповіданні йдеться про керівну і направляючу роль комуністичної партії в останні роки радянської влади.

Літніми місяцями колективи промислових підприємств та бюджетних організацій залучалися для допомоги колгоспам у заготівлі сіна. В цій справі брало участь багато людей, хоч її ефективність була мінімальною. Скошене сіно почасти гнило під дощем. Облік виробітку не вівся, значна частина народу їздила на ці суботники лише з метою відпочинку та спілкування з природою. Головною була не користь справі, а участь у процесі та шанобливе ставлення до прохання-доручення райкому партії.

Дуже творчо підійшов до цього керівник РЕМу. Віталій Степанович раніше інших керівників підприємств зорієнтувався в ситуації і знайшов з неї авантюрний вихід, рішення на межі фолу, втім, як і багато інших вчинків керованого ним «політбюро». Ранком він під’їздив на бортовому автомобілі, в кузові якого знаходилася бригада косарів з РЕМу, до будівлі управління сільського господарства, з високих східців якого перший секретар райкому велично споглядав за реалізацією планів партії, і доповідав:

– Колектив РЕМу в складі 20 осіб готовий виконати Вашу вказівку та направляється в колгосп «Росія» на заготівлю сіна!

Отримував з уст керівника району подяку за високий рівень свідомості, сідав у кабіну і їхав з підлеглими немовби на косовицю. Зазвичай після цього косарі їхали на річку або в ліс і «культурно» проводили свій законний вихідний день.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Я згоден з політикою конфеденційності та Користувацькою угодою