Кіт Буржуй

Іноді у житті бувають моменти, коли ми признаємось у тому, що окрім небагатьох людей із тих, кого, на жаль, серед нас уже немає ми хотіли б зустріти ще на цьому світі якогось із домашніх улюбленців, що були по суті повноцінними членами родини. У сьогоднішній розповіді Володимир Парієнко згадує кота, що довгі роки розділяв і сімейні радості і сімейний смуток, був родинним талісманом.

На початку травня 2002 року, проживаючи в м. Ромни Сумської області, ми придбали кошеня перської породи – самця рудого кольору. Переговори з його попередньою власницею – Тетяною – вела моя дружина Олександра. Їй було надане право першою вибрати малюка з його шести співбратів після досягнення двомісячного віку. Дружина вибрала, як вона вважає, найкрасивішого, якого Тетяна тимчасово і назвала на її честь – Шурин кіт.

Кіт Буржуй
На сімейній нараді кошеняті присвоїли остаточне ім’я – Буржуй. Якраз тоді по телебаченню демонструвався серіал «День народження Буржуя»; у головного героя фільму був кіт – іншої породи, але подібного забарвлення, що й викликало у мене певні асоціювання. Подальші події покажуть, настільки достеменно він відповідав своєму прізвиську.

Кошеня було потішним, спокійним і ніжним звірком. Його головні відмінності від котів інших порід – маленький сплюснутий кирпатий носик, густа довга шерсть, величезні красиві очі, вушка сторчма та об’ємисті щічки. У Буржуя рівномірний рудий колір шерсті, лише на кінчику хвоста та на підборідді невеличкі білі плями.

Давалася взнаки порода – жодного разу, починаючи з перших хвилин перебування у нашій квартирі, він не напаскудив. Випорожнявся виключно у свій ящик з піском.

Спілкування з ним викликало надзвичайно позитивні емоції. Як лише приємно – відчиняючи двері квартири після напруженого трудового дня, угледіти милу мордочку, що чекає господарів, сидячи біля порогу! А потім – лягти на дивані, включити телевізор і слухати його муркотіння…

У грудні цього ж року нам довелося змінити місце проживання – переїхати до Херсона. З собою, звичайно ж, забрали й котика. Роменські колеги подарували нам на згадку велику м’яку іграшку. На херсонській землі кіт досяг статевої зрілості, його улюбленим заняттям стали вправи із цим виробом легкої промисловості. Буржуй клав іграшку на підлогу, всідався зверху і годинами трамбував, імітуючи реалізацію природної потреби. Невдовзі об’ємний виріб перетворився на площину неправильної форми, вельми схожу на підошву хатніх капців.

Коли в кота іграшку відбирали, він її шукав і жалібно нявчав, вимагаючи повернути у його розпорядження. Дивлячись на ці муки, стало шкода звірка, вирішили його каструвати.

Операцію проводили у ветеринарній клініці під загальним наркозом. Дорогою додому кіт спав. На квартирі почав приходити до тями. Залишаючись напівнепритомним, не маючи сил навіть голос подати, він вперто видирався з рук Шури на підлогу. Отримавши свободу, хитаючись, побрів до свого туалету. Справив малу потребу і, знесилений, впав біля ящика на підлогу. Все, як завжди (!), лиш не вистачило сили загребти пісок.

Ось що таке порода! Організм прагне звільнитися від отрути, у даному випадку – від наркозу, однак мозок контролює процес і примушує вирішити питання не як доведеться, а як потрібно – в установленому місці!

Випереджаючи події, зазначу, що кіт став повноцінним членом нашої родини, з ним ми об’їздили пів-України. Безперечно, якби знали, що нас чекає кочовий спосіб життя, кота не варто б було придбавати. Але «маємо те, що маємо» – починаючи з грудня 2002 року ми разом з Буржуєм змінюємо один за одним обласні центри країни.

Шура ще називає його нашим Талісманом. Вона вважає, що завдяки присутності Буржуя, попри значні ризики, які несла на собі робота у проблемних компаніях, нас обминули неприємності. І, навпаки, – супроводжували успіхи та надбання. За час проживання Буржуя на цьому світі сталися всі основні позитивні події в нашому житті: заснування сім’ї, успіхи в кар’єрі, народження онуків, спорудження власного будинку… І навіть ця розповідь не з’явилася б на світ, якби не було в нашому житті Буржуя.

…Наприкінці березня 2003 року ми знову змінюємо місце роботи, а, відтак, і проживання. Цього разу переїхали до «першої столиці» – міста Харків. Коту виповнилося трохи більше як рік (день народження Буржуя – 9 березня 2002 року). До його неординарних здібностей долучився й уже набутий досвід. Усім своїм зовнішнім виглядом – вага 9 кілограмів, статечний поступ та хвіст трубою – він скидався на царя звірів. Відповідно до цього статусу Шура за ним і доглядала. Годувала лише натуральним м’ясом свіжого приготування, зазвичай, телятиною, іноді курятиною.

Поступово входячи у роль, Буржуй привчив господиню годувати його з руки. Він сидів без руху, задерши голову вгору, і гіпнотизував Шуру, вона повинна була класти йому до рота шматочки щойно приготовленого м’яса. Кіт, не жуючи, ковтав, а іноді випльовував. Піднімати з підлоги доводилося знову ж таки господині – не буржуйська то справа голову вниз нахиляти!

Робочими днями дружина прокидалася о п’ятій ранку, відразу ж годувала свого улюбленця, а потім готувалася до роботи – звичайні жіночі будні. У вихідні, природно, хочеться полежати довше, поніжитися в ліжку. Але кіт, привчений снідати о пів на шосту ранку, з таким підходом не погоджувався і всіма можливими способами домагався дотримання звичного розпорядку дня. До мене він, до речі, ніколи не звертався з цього приводу, чітко збагнувши своїм розумом, хто у нашому господарстві розпоряджається всіма смаколиками.

Перший спосіб, яким Буржуй користувався, аби розбуркати Шуру – він сідав на подушку і починав шершавим язиком лизати їй лице. Звичайно ж, хазяйка прокидалася. Проте їсти давала не завжди. Іноді могла сказати «Буржую, відчепися! Дай відпочити!», укрити голову ковдрою і продовжувати спати.

Кіт придумав наступний спосіб для досягнення мети – переміщувався від голови Шури до середини її торсу, просував під ковдру витягнуту лапу, випускав кігті і з силою встромляв у сідницю! Пробудження було миттєвим! Але і ця спецоперація, знову ж таки, не завжди забезпечувала довгоочікуваний сніданок – господиня, якщо дуже хотіла спати, щільно обгорталася ковдрою і продовжувала знаходитися в горизонтальному положенні.

Нарешті Буржуй винайшов спосіб розбудження, який давав 100% гарантій досягнення бажаного результату. Влітку 2003 року ми придбали спальний гарнітур, до складу якого входила й платтяна шафа із фасадами з натурального дерева. Кіт безпомилково з’ясував, що ці вироби становлять значну цінність для його годувальниці. Вранці у вихідні дні, коли йому хотілося їсти, а господиня продовжувала спати, Буржуй сідав біля шафи – мордою до фасадів. Повертав голову до Шури і видавав вимогливе «М’яв!».

Якщо сигнал про необхідність вставати залишався без реагування, кіт розпочинав несамовито шкрябати меблі. Шуру з ліжка наче вітром змітало, і через п’ять хвилин Буржуй отримував свій сніданок.

Хто ще буде зі мною тепер сперечатися з приводу наявності у нашого перса розуму? Не кожна людина змогла б до такого додуматися!

Відтепер, лиш кіт влаштовується біля шафи, дружина миттю залишає постіль і поспішає його пригощати.

А ще потрібно зазначити, що Буржуй може сидіти по-людськи, ні до чого навіть не притуляючись. Спить не так, як звичайні коти, згорнувшись клубочком, а як людина – на спині, видаючи богатирське хропіння.

У нього виробився справжній ритуал підготовки до сну: спочатку він лягає біля мене і своїм розміреним муркотінням присипає главу сімейства. Вночі переходить на бік господині. Під ранок, розімлілий від тепла, шукає прохолодні місця в квартирі.

Як можна не полюбити таке диво природи?

Хоч і клопоту з ним вистачає. Довга шерсть вимагає регулярного догляду і вичісування, інакше в ній утворюються ковтуни, від яких можна позбавитися лише шляхом вистигання.

Буржуй – акуратист і чепурун, після кожного приймання їжі довго і ретельно вмивається, облизуючи язиком шерстяний покрив свого тіла. Відповідно, в його шлунку скупчуються грудки шерсті, ущільнюючись, вони створюють пробки в кишківнику.

Одного разу через таку пробку наш кіт ледве не помер. Ветеринарні лікарі ніяк не могли її позбутися. Декілька разів робили УЗО (ультразвукове обстеження), ставили крапельниці. Ми витратили купу грошей, а результату не досягли – кіт взагалі перестав їсти, рухаючись по квартирі, хитався від знесилення. Врешті-решт, змінивши ветеринара, знайшли спеціаліста, який з допомогою вазелінової олії зміг врятувати Буржуя.

Декілька разів після цього його стригли під нуль, залишаючи лише гриву, як у лева. Потім відмовилися – ручна стрижка потребує 3-4 години часу, її слід виконувати під загальним наркозом, а це надто шкідлива процедура для здоров’я тваринки.

Для профілактики подібних ситуацій Шура дає коту різні вітаміни та мазі, періодично вводить невеличкі дози вазелінової олії.

Ще одна проблема – необхідність постійного перебування біля кота людей. Щонайменше двічі протягом доби його потрібно годувати, міняти питну воду, пісок і т. і. Відповідно, при кожному нашому від’їзді потрібно шукати доглядальницю. Клопітка справа.

Тільки-но повертаємося з поїздки, кіт зустрічає нас з великою радістю, муркотить від задоволення, лиже руки і обличчя. Але його позитивні емоції на цьому закінчуються.

Наступний етап – зведення рахунків. Буржуй починає мстити – ховається десь у глухому куті, уникає контактів з нами, демонструючи образу і зневагу. А вже потім, коли приходить час вкладатися спати, виходить зі схованки і застосовує роками вироблену процедуру присипання господарів. На цьому «розбір польотів» закінчується, кіт пробачив нас до наступного від’їзду.

Але клопоти сторицею компенсуються позитивом від спілкування з цим чудесним створінням. Мабуть, це єдина жива істота у величезному мегаполісі, яке нас щиросердечно любить і з нетерпінням чекає.

Потім у нашому житті були Чернівці, Одеса, Донбас…

До Горлівки доля занесла нас наприкінці січня 2007 року. Поселилися у відомчому готелі – триповерховій будівлі, розташованій поряд з моїм новим робочим місцем. Для проживання нам виділили двокімнатний номер з ванною і туалетом. Меблі примітивні, радянського виробництва, але ще в купі, жити можна.

Буржуй черговий переїзд переніс відносно нормально, призвичаївся на новій території без проблем. Коштовних меблів, шкрябанням яких він звик будити свою годувальницю, тут не було. Але розумна тваринка знайшла нові способи її розбудити.

На наших приліжкових тумбочках постійно знаходяться речі найпершої потреби: окуляри, пульт від телевізора, мобільні телефони, упаковування ліків, книжки, ручки і таке інше. Буржуй для досягнення своєї мети скидає їх почергово на підлогу, поки не дадуть сніданок.

Інший спосіб полягає в тому, що 9-кілограмовий кіт, коли йому хочеться їсти, стрибає по наших сонних тілах, зазвичай у області животів. Доводиться не лише пробуджуватися, але й відразу бігти до туалету. А після прийняття вертикального положення Шурі залишається зробити зовсім небагато зусиль, щоб задовольнити нашого спільного улюбленця.

У липні 2014 року, у зв’язку з бойовими діями на території Горлівки, працівники управління обленерго (ми з Шурою також) перебралися для продовження виконання своїх обов’язків до Маріуполя. Звичайно ж, разом з нами змінив місце проживання і Буржуй. Невдовзі після переїзду у нього зник апетит, почалися проблеми зі здоров’ям. Дружина зайнялася пошуками лікарів, кота почергово обстежили три місцевих світочі ветеринарії. Останній з них зробив УЗО, біохімічний аналіз крові і встановив страшний діагноз: полікістоз обох нирок.

Зі слів ветеринара, ця хвороба невиліковна, у котів-персів вона спадкова, нею хворіють 80% представників породи. У Буржуя функції нирок на день обстеження виконувалися на 10%, у нього – інтоксикація організму, тобто отруєння продуктами власної життєдіяльності. Перспектива на одужання відсутня, кіт доживає останні дні. Дуже шкода, ми ж так за дванадцять років до нього прив’язалися…

…Другого вересня приїхали додому на обід. Буржуй зрадів нашій появі і піднявся з підлоги на кухні, де хазяйка обладнала йому місце для лежання. Зустріти нас, як завжди, біля порога, забракло сил. Ми спілкувалися з ним і пестили обм’якле тільце. Демонструючи радість, він тихенько муркотів і лизав руки господарям. Коли Шура пішла до кухонної плити, Буржуй, хитаючись, побрів за нею і продовжував з останніх сил млявим язиком у знак відданості лизати литки її ніг.

Потім справив потребу у свій ящик з піском, але загребти не зміг, чого з ним ніколи не траплялося. З руки Шури з’їв крихту паштету і знову ліг під столом, куди зазирав промінчик сонця.

Болісно на все це дивитись, усвідомлюючи свою безпорадність. Ніколи не думав, що угасання життя тваринки може принести такі страждання.

Ввечері у супермаркеті, згідно з рекомендаціями ветеринара, придбали купу котячої їжі. На радість нам, Буржуй трохи поїв, вночі навіть прийшов спати до нас у ліжко.

…27 вересня кіт взагалі відмовився їсти, а з 29-го – пити й воду. Практично не рухається, не дійшов навіть до ящика з піском і вперше у житті попісяв у непризначеному місці – на килимку у ванній кімнаті. Тіло втрачає еластичність і клякне. З’явилася непрохідність шлунково-кишкового тракту. Попри застосування вазелінової олії та інших проносних препаратів, не може випорожнитися вже п’ять діб, блює слиною. Дуже схуднув, його вага складає близько чотирьох кілограмів, а були ж всі дев’ять. Розкішна грива потьмяніла і втратила колишній лоск. Періодично подає голос, мовби прощаючись.

Нестерпно боляче на все це дивитися, але на поліпшення – жодного шансу. Домовилися з ветеринаром і після обідньої перерви 30 вересня 2014 року поїхали з Буржуєм у його останню путь. О 13-30 лікар ввів снодійне, а потім – укол, який поклав кінець його мукам.

Поховали Буржуя у лісосмузі на околиці Маріуполя.

Після смерті Талісмана у нашому житті закінчилася романтика змін. Ми повернулися на стартову позицію, звідкіля разом з Буржуєм (світла йому пам’ять!) розпочинали турне по Україні, – до міста Ромни.

Моя порада читачам: перш, аніж заводити домашніх улюбленців, добре зважте всі наслідки свого наміру! Рано чи пізно, але з ними доведеться прощатися, а це така болісна подія, коштує стількох нервів, що, наприклад, у нас із Шурою, не залишилося ані найменшого бажання починати все спочатку.

Але навіть випадково побачені по телевізору передачі про братів наших менших і сьогодні викликають у моєї дружини підвищену цікавість та сльози розчулення…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Я згоден з політикою конфеденційності та Користувацькою угодою