Принц на білому коні

П’ятикласник Сашко Олесницький, що проживає разом з батьками на хуторі Сінокоси Млинівського району Рівненської області ось уже третій рік добирається до школи, що знаходиться в селі Хорупань верхи на коні. Місцеві жителі вже звикли до дивного вершника і називають його не інакше як принцом на білому коні. До школи від хутора 3 кілометри і Борис (саме так зовуть коня) долає її за пів години. В Хорупані хлопчик «паркує» свого чотириногого товариша у бабусі, що проживає поряд зі школою. Сашко з Борисом справжні друзі не дивлячись на значну різницю у віці – адже коневі уже 18 літ, а по кінським міркам це вже досить зрілий вік. Батько Сашка не боїться за сина, бо хлопчик ще з шести років легко заскакує на коня та тримається в сідлі немов реп’ях. Буває й таке, що на зворотному шляху хлопчик засне прямо в сідлі. Тоді кінь везе свого друга з особливою обережністю. Трапляється й так, що хлопчик залишається ночувати у бабусі. Тоді Борис повертається додому сам – дорога знайома, а чужому в руки він не дається.

В сім’ї Олесницьких крім Сашка є ще три доньки. Одна вже зовсім доросла, а дві – студентки. Вони теж добрі вершниці, хоча до школи добиралися велосипедами або автобусом, зупинка якого за кілометр від Сінокосів.

Можливо колись Сашко буде їздити і на дорогій автівці, та навряд чи дружба з Борисом дозволить  йому втратити людську гідність.

Осіннє немовля

Саме таку назву має доробок учениці 2-В класу Великописарівської школи Альони Коваль.

1474472097414_2

Дуже оригінальна робота. Нею і завершуємо конкурс «Осінній марафон», підсумки якого опублікуємо найближчим часом.

 Тож слідкуйте за публікаціями на нашому сайті.

Від голоду в Україні померло близько 4 мільйонів осіб

На Великописарівщині пройшли заходи
щодо вшанування пам’яті жертв голодомору
1932 — 1933 років.

img34
Під час мітингу-реквієму в Рябині.

За даними деяких дослідників, від голоду в Україні померло близько 4 мільйонів осіб, або 13% усього населення. Згідно з іншими даними, в пікові місяці голодомору щохвилини в Україні вмирало 24 особи, щогодини — 1 тисяча 440, щодоби — 34 тисячі 560. Таким чином, загинуло 4,5 мільйона українців.

На знімку: під час мітингу-реквієму в Рябині.

Гранітна стела як пам’ять про земляків

Стела в пам’ять жертв голодомору
Юрій Синьогуб, Анатолій Стріляний, Олександр Синьогуб, Сергій Павлушенко, Михайло Скорик під час відкриття пам’ятника жертвам голодомору

Минулого суботнього дня на території старого козацького кладовища, що у Старій Рябині, зібралося чимало людей. В річницю голодомору, тут відкривали сумний меморіал жертвам голодомору-геноциду 1932 — 1933 років. Ініціаторами і спонсорами цієї події стали двоє наших земляків-журналістів — кореспондент радіо «Свобода» Анатолій Стріляний і кореспондента газети «Голос України» у Дніпропетровській області Михайло Скорик. Саме завдяки їхнім зусиллям із Дніпропетровщини було привезено восьмитонну гранітну стелу, шириною чотири і висотою півтора метри. На гранітній дошці викарбувано напис: «Тут лежать понад 300 мешканців Старої Рябини різного віку, котрі загинули голодною смертю протягом 1932-1933 років. Вічна пам’ять жертвам сталінізму». Михайло Скорик так описав передісторію встановлення стели:

— У середині 80-х років минулого століття, за ініціативою вже тоді відомого московського журналіста Анатолія Стріляного, ми зайнялися збиранням спогадів старорябинівців про голод у тридцятих роках. То була непроста справа. Люди, які пережили ті часи, боялися розповідати про те жахливе лихо. Проте майже два десятки громадян усе ж таки засвідчили ту насильницьку колективізацію, варварську більшовицьку організацію колгоспного руху та боротьбу з куркульством у нашому селі. Анатолій Іванович опублікував у московському журналі «Дружба народов» документальне есе «Без патрона». А оригінали записів тих спогадів збереглися в мене, і я опублікував їх лише в 2015 році у своїй документальній книзі «Осінь» у розділі «Україномор».

Нині журналіст і письменник Анатолій Стріляний мешкає в рідному селі, як він каже, що об’їздив увесь світ, а помирати приїхав додому. Він, за розповідями односельців, з’ясував, де була викопана та яма, куди звозили зі всього села людей, які мученицькою смертю помирали від голоду. Й їх, як собак, звозили до ями, доки та не заповнилася вщерть, а тоді прикопали.

Так і знайшлося трагічне місце для меморіального пам’ятника. Облаштовувати його заходилися старорябинівці: брати Іван та Андрій Стеценки, місцеві фермери брати Олександр та Юрій Синьогуби, сільський голова Сергій Павлушенко та ін.

Розпочалося відкриття стели панахидою, яку відслужив настоятель Свято-Миколаївського храму отець Микола Дендак.

На мітингу-реквіємі виступив сільський голова С. П. Павлушенко, який подякував усім, хто доклав рук до встановлення цього меморіального пам’ятника, ще раз нагадав присутнім пам’ятати, що ми — українці, пам’ятати нашу історію і докласти всіх зусиль, щоб село наше розвивалось, процвітало і ніколи більше не зазнало таких жахіть. Побажав мирного неба і благополуччя.

Із листа до редакції
Марії ПРИМАК.

Фото Олександра Синьогуба

Помянем заживо убиенных

По центру улицы им. Митрофанова, что в Пожне, на кладбище, у самой кромки дороги, стоит большой крест — символ скорби и памяти событий 1932 — 1933 гг . 25 ноября сюда с чувством долга, светлой памяти, свечами, цветами пришли жители села.

Слово — председателю сельского совета Валентине Масалитиной: «Сегодня мы чтим память о заживо убиенных, склоняем головы в общенациональной минуте молчания, в скорби за миллионами людей, жизнь которых в мирное время оборвала голодная смерть…».

К этим словам присоединилась директор Дома культуры Галина Сторожева: «Сегодня мы с украинцами всего мира оплакиваем усопших, все пострадали, потеряв частицу своих корней…». Пронизывает тело и душу молитва «Вечная память, вечная память! Со святыми в упокой». Отец Анатолий и певчие подарили всем присутствующим чувственную панихиду.

А вот — воспоминания живых свидетелей о реальных событиях села Пожни. Одна из них — Татьяна Андреевна Воробьева. Родилась на улице Заречной. В ее семье было 12 детей — и все девочки. Отец горевал, потому как на девочек земельные наделы не выделялись. В их хозяйстве была лошадь, хозяин ездил в Кириковку, где мог купить немного хлеба и хамсы. Если возвращался ночью, мать будила всех детей и кормила их. Помнит, как соседи Зуевы, когда уже ничего съедобного не было, зарезали коня и принесли им свежину. До сих пор помнит запах той еды. Свирепствовал тиф. Отец, мама и дети болели. Лечились водой, стоя по шею в кадушке. От голода и болезней умерло 6 детей. Сегодня Татьяне Андреевне 88-й год. Она осталась одна их шести выживших сестер, к тому же успела похоронить своих троих детей. Живет она, как Бог пошлет…

Невольно вспоминается из рассказов очевидцев жуткие реальные события, которые пронизывают мозг и сердце. Когда было очень много умерших от голода, была задействована телега, на которой отвозили на кладбище мертвецов. Однажды некий Рагулин, проезжая, услышал голос бегущей женщины: «Подождите, заберите сестру». Подошли — она еще дышала. «Пожалуйста, заберите, она все равно умрет». Проходить по улицам было страшно, когда умирающие, особенно дети, просили кусочек хлеба.

Так было, а сегодня так хочется, чтобы такое не повторилось никогда! Так надобно жить не как хищные рыбы, поедая друг друга, а почеловечески, как люди.

На улице была хорошая погода. Собравшиеся не торопились домой. Они общались, вспоминая услышанное.

Ольга КОПЕЙКА,
с. Пожня.

Про це варто знати

Stop-Fact“ФІНАНСУВАННЯ зарплат та грошового забезпечення військовослужбовців буде збільшено на 10% і складе 65,5 мільярда гривень. Це майже в три рази більше, ніж в 2014 році”, — зазначили в Кабміні.

ЗАСТУПНИК міністра юстиції України щодо євроінтеграції Сергій Пєтухов заявив на Facebook, що його попереднє повідомлення з пропозицією отримати безвіз в обмін на прийом біженців із Сирії — його особисті роздуми і пропозиції до дискусії. Раніше він запропонував, щоб Україна взяла на себе квоту однієї з країн ЄС на розселення мігрантів заради безвізового режиму.

НАРОДНИЙ  депутат від Блоку Петра Порошенка Мустафа Найєм планує взяти участь в конкурсі на посаду голови Національної поліції.

ГОЛОВНИЙ військовий прокурор України Анатолій Матіос, який претендує на крісло директора Державної бюро розслідувань, відмовився відповідати на питання журналістів про походження його майна.

ВІДЕОДОПИТ  експрезидента України Віктора Януковича вигідний йому самому, офіційній Москві і не зрозуміло, для чого він Україні. Про це заявив віцепрезидент Спілки адвокатів України Петро Бойко. За словами юриста, під час цього допиту Януковичу не загрожує покарання за кривосвідчення, тому він може говорити все, що завгодно, аби показати себе з якнайкращого боку. Також Янукович може в комфортних умовах звинувачувати українську владу.

ПРОЖИВАННЯ на території Російської Федерації екс-президент України Віктор Янукович назвав найважчими роками в своєму житті.

ВИКОНУЮЧИЙ  обов’язки гендиректора Національної телерадіокомпанії України (НТКУ) Олександр Харебін заявив, що Україна може втратити право на проведення пісенного конкурсу Євробачення-2017 через затягування його організації.

43% УКРАЇНЦІВ отримують субсидії для оплати комунальних послуг, ще чверть українців мають намір її оформити.

25 ЛИСТОПАДА виповнився рік, як НАК “Нафтогаз” перестав імпортувати російський газ для потреб українців.

ПУТІН узаконив звання військових із Криму. Він підписав указ, який визнає дійсними звання українських військових, які перейшли на бік Росії.

ВІДОМИЙ російський біатлоніст Тімофєй Лапшин вирішив виступати за збірну України. У це міжсезоння він уже приїхав до Києва.

Перший лід на Ворсклі

Відео Олексія Мовчана

Обережно — тонка крига

Настало похолодання, і водоймища  незабаром  покриються кригою. На жаль, любителі риболовлі  часто нехтують усілякими попередженнями і правилами безпеки, хоча лід може підвести нас восени, взимку й навесні. Про це необхідно пам’ятати!

Наступні заходи допоможуть вам знизити ризик від небезпеки на льоду:

  1. Ні в якому разі не перевіряйте міцність льоду ударом ноги.
  2. Пробийте лунки по різні боки переправи, щоб виміряти товщину льоду, і проміряйте їх. Майте на увазі, що лід складається з двох прошарків — верхнього (каламутного) і нижнього (прозорого і міцного). Виміряти точну товщину, можна лише знявши спочатку верхній (каламутний) прошарок від снігового, зовсім уже неміцного льоду.
  3. Безпечним вважається лід: для одного пішоходу — лід зеленуватого відтінку, товщиною не менше 7 сантиметрів; для обладнання ковзанки — не менше 10-12 сантиметрів (масове катання, 25 сантиметрів); масова переправа пішки може бути організована при товщині льоду не менше, ніж 15 сантиметрів.
  4. Катайтеся на ковзанах лише у перевірених та обладнаних місцях.
  5. Якщо лід почав тріщати та з’явилися характерні тріщини — негайно повертайтеся. Не біжіть, а відходьте повільно, не відриваючи ступні ніг від льоду.

Євгеній БОКАНЬ,
інспектор 13-ї ДПРЧ,
лейтенант служби цивільного захисту.

Кубок вернули на историческую родину

Как уже сообщалось в районной газете 29 октября, был проведен заключительный этап чемпионата Великописаревского района по футболу — «Кубок Петровича». Уверенную победу тут завоевали игроки команды «Кириковка-1», которая из рук организатора турнира получила Кубок, Грамоту и денежный приз. В связи с этим хотелось бы лично сказать организатору турнира: «Сергей Петрович, огромное Вам спасибо и низкий поклон!»

img53Немного хочется сказать также и о чемпионате города Ахтырки по футболу, в котором берет участие наша команда. Борьбу за победу в первенстве вели десять коллективов. По итогам турнира команда ФК «Кириковка» заняла шестое место, пропустив вперед только заведомо сильных соперников. На протяжении всего турнира очень хорошо проявили себя Золотарев А., Вевенко М., Калитин А., Кулык М., Лоцкин В., Кудрявцев А., Нещеретный Ю., Ильинов М., Рытиков А., Огнивенко Е., Петришинец Е. и другие.

Но таких, хотя и скромных, результатов, не смогла б добиться команда ФК «Кириковка», если б не помощь и поддержка Ставицкого А.А., Целуйко А.В., Сытника Ю.В., Ткаченка А.А., Мороза И.М. и Демченка А.И. Огромное им спасибо.

Николай ЖДАН,
капитан команды футбольного клуба «Кириковка».

До завершення конкурсу залишилися лічені дні. Та все ж до редакції продовжують надходити листи з роботами юних умільців. Ось і цього разу маємо світлини уже знайомого нам з попередньої публікації третьокласника Великописарівської школи Єгора Кулика.

251116_02 251116_01

Назва виробу “Ловись, рибко, велика й маленька”. Кулик Єгор учень 3–Б класу Великописарівської сш.

“Мій син змалечку любив щось робити з різним матеріалом: листя, гілочки,насіння й плоди. Вироби були кумедними. А цей виріб ми робили разом ще в дитячому садочку.”

Так підписала цього листа мама Єгора. Дуже дякуємо вам за участь у конкурсі “Осінній марафон”.