![]() |
![]() |
![]() |
Пізній жовтень того дня розкрив свої шати і благословив на добрий настрій. Вихідний день для учнів 7-Б класу Великописарівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів та вихованців гуртка «Народознавство» районної станції юних натуралістів почався рано і дзвінко, шкільний автобус сповнився веселих балачок, жартів, сміху. Їдемо разом з класним керівником та вчителем Інною Мохонько, невтомно відкриваємо для себе Україну.
Після багатьох вже пройдених маршрутів (Київ, Умань, Полтава, Кролевець, Харків, Тростянець, Львів, Ужгород, Кам’янець-Подільський, Чернівці та ін.) цього разу ми долали шлях до «українського Риму» понад Ворсклою, до гончарної столиці України, до села Опішне. Давно уже і багато разів чули про опішнянську кераміку, але краще один раз побачити це диво на власні очі.
Аж ось і він – музей гончарства! Та для нас вчителів було ще одне диво – палаючі подивом очі дітвори. Варто було побачити захоплені погляди та почути відгуки про ту красу, що відкрилася просто неба і зачарувала увесь гурт! Не розважальне кіно, не комп’ютерні ігри, а неповторна магія глини заполонила дитячі серця! Навіть шибайголови у звичному житті, розкривши від зацікавлення рота, слухали на всі вуха цікаві історії перетворення простого шматка глини у справжній витвір мистецтва.
Та найголовніше – усі бажаючі змогли відчути себе великими майстрами, бо запропонований майстер-клас подарував дітям гарну нагоду самостійно, власноруч виготовити для себе мисочку чи кухлик. Крутився гончарний круг, а під маленькими пальчиками народжувався керамічний виріб.
Перебуваючи у захваті від побаченого, почутого, спробуваного особисто, поверталися ми всі задоволені додому: діти щебетали про чергову мандрівку разом, а я тішилася тим, що маю таку добру нагоду перебувати разом з ними, радіти їхньому настрою, відкривати для них нові горизонти, бути частиною їхнього дитинства.
Катерина Обідець