Повінь на річці Охтирка

2 квітня мене розбудив телефонний дзвінок мого товариша. він повідав мені, що прорвало дамбу на водосховищі за містом. Звичайно звістка не аби як налякала, особливо з огляду на те, що наш район знаходиться недалеко від водосховища. Була майже п’ята година ранку. Вийшов на вулицю – тихо. Не чути ні собачого лаю ні сирен ні інших ознак вселенського потопу. Дружина висловила припущення, що це відголоски першоквітневого жарту, але людина, яка мене сповістила, з такими речами не жартує. Пішов вулицею у напрямку до річки. Найпершою ознакою біди виявився поліцейський автомобіль з увімкненою мигалкою – вона в темряві боляче сліпила очі і була на вулиці єдиним джерелом освітлення. Ближче до річки помітив купку людей – місцеві жителі обговорювали подію. На прорив дамби не схоже, хоча вода підступила впритул до найближчого будинку. Якби прорвало греблю, то вистачило б води на все місто. У розмові з’ясувалося, що вода пішла поверх дамби, а причиною став прорив на більш віддаленому водосховищі, яке за розмірами значно менше від того, що біля Охтирки.

Коли розвиднилось, вирішив на власні очі побачити, що коїться на дамбі. До неї кілометрів зо три, але я вирішив пройтись пішки. Дорога на околицях Охтирки у жахливому стані, особливо біля птахоферми. Доповнюють картину безладу купи побутового сміття викинутого на узбіччя вздовж дороги. І назустріч і в попутному напрямку снувало багато автівок. Стало очевидно, що не лише я виявив інтерес до греблі. Метрів за двісті стало чути шум води та запах сірководню, знайомий кожному не лише з дослідів на уроках хімії.

На мою радість гребля була цілою та не пошкодженою. Тривогу викликав лише рівень води, поверхня якої не досягала краю гребли лише сантиметрів на сімдесят. За звичайних умов, щоб дістатися до води потрібно було спуститися вниз щонайменше на два метри. З боку водосховища вода у вирі провалювалася у отвір шлюзу та з гуркотом виривалася з другого боку греблі заповнюючи собою русло річки Охтирка. На греблі було десятків зо два допитливих спостерігачів крутого норову стихії.

Зворотній шлях я долав у салоні автомобіля одного з моїх знайомих, що також виявив інтерес до події.

Побачене зняв на відео. Потім знімав і в місті. З розмов городян довідався, що багато осель, що знаходилися близько до річки, виявилися підтопленими. Навіть є жертви з боку домашніх тварин. Чутки ходили різні – від затонулих поросят та курей до котів та собак, а дехто стверджував, що на власні очі бачив, як у когось потопилися гуси. Люди стурбовано кивали головами та ставилися до чуток з порозумінням та з радістю вітали повідомлення найбільш спостережливих про те, що рівень води вже пішов на спад.

Містом можна було бачити снування поліцейських автомобілів, карет швидкої допомоги та навіть багатотонного пожежного автомобіля у якого замість драбини зверху був прикріплений гумовий човен. Чутки про польоти гелікоптерів не можу ні підтвердити ані спростувати – бачив лише як хтось запускав дрон. Його можна мельком побачити на останніх кадрах відео, що додаю до цього поста.