Архів позначки: Ворскла

Добрий приклад Олексія Скоркіна

На Ворсклі
Олексій Олексійович разом зі своїми знайомими та просто небайдужими земляками облаштували один із пляжів.

Доволі часто можна почути, що чистота краю починається з чистоти власної оселі, вулиці, села чи міста. Але вже давно місця відпочинку на берегах нашої Ворскли бажають бути кращими. І це, зазвичай, через самих відпочивальників, які залишають після себе розкидане сміття, хоча поруч є мішки для його збору. Залишаючи після себе такий слід, “туристи” наступного разу шукають кращого — чистого — місця, де знову ж насмічують.

На щастя, не всі такі. Результат добрих справ сьогодні можна побачити на березі річки Ворскли біля підвісного містка у Великій Писарівці. Нещодавно житель райцентру Олексій Скоркін, спостерігаючи, в яких умовах відпочивають на річці діти зі своїми матусями, вирішив зробити добру справу — облаштувати один із пляжів.

Олексій Олексійович разом зі своїми знайомими та просто небайдужими земляками, серед яких не тільки дорослі, а й школярі, спочатку розчистили плесо річки від очерету, а з дна Ворскли витягли купу сміття і навіть корчів дерев. Потім Олексій Олексійович приступив до упорядкування пляжу. Житель Лугівки Віктор Барбін, мотоблоком зорав зарослий бур’янами пісок. А витягнуті з води корчі використали для спорудження лавочок, які встановили на березі річки.

Відпочивальників на пляжі відразу стало більше. Якщо раніше їх тут було не більше двох десятків, то після наведення порядку навіть стало тіснувато (одного разу їх нарахували більше 60 чоловік). Ми разом з іншими знайомими просто захоплюємося вчинком Олексія Олексійовича та його однодумців і дуже вдячні за небайдужість і любов до рідного краю. Цей вчинок і нас спонукає до підтримання порядку та чистоти на березі річки, а для наших дітей взагалі є добрим прикладом у житті. А ще дуже приємно, що добру справу Олексій Скоркін робив не за обов’язком, як сільська чи селищна рада, або ж працівники Гетьманського парку, а за покликом серця і з любові до батьківщини. Побільше б таких добрих людей, як Олексій Олексійович, і Ворскла може повернути собі славу найчистішої річки Європи (хоча б у нашому районі).

Вдячні Ольга ХОРУЖЕНКО, Людмила МОРОЗ, Євген БОКАНЬ та інші.

Коротко про номер від 21 квітня

«Два рази на тиждень» – до такої думки схиляється колектив сільгосппідприємства імені Т. Г. Шевченка. Саме з такою періодичністю (за винятком святкових днів) має виходити у світ газета «Ворскла». Про це у новому номері повідомила представник колективу Тамара Мороз.

Цими днями наші прикордонники буквально вирвали з рук контрабандистів ще одну партію сиру. Тепер продукт замість того, щоб бути ганебно роздавленим під гусеницями трактора, потрапить на стіл фіскальної служби, звичайно ж для належного оформлення трофею.

Газета не втомлюється нагадувати тривожні повідомлення статистичного управління про стрімке погіршення демографічної ситуації на Сумщині. Погожі весняні дні звичайно спонукають до близькості, але городи не дозволяють.

Оральний етюд
Листопад… ти приходиш у сни…
Не змарнуй золотої нагоди –
Спокуси ти мене восени,
Бо весною почнуться городи…

Дуже швидко зима промайне,
Втрати болем у серці озвуться –
Восени спокуси ти мене,
Бо весною городи почнуться!

На жаль цей етюд разом з віршем не ввійшов у поточний номер “Ворскли”. Можливо ми його побачимо в наступному. За те у сьогоднішньому випуску є чудові вірші про партію. Звичайно ж вони присвячені світлій пам’яті вождя світового пролетаріату, день народження якого припадає на ці дні.

Згадуючи історію Великописарівського району

Згадуючи історію Великописарівського району у переддення його 95-річчя у поточному номері газета «Ворскла» розміщує деякі публікації минулих років. Наведу кілька уривків з них. Газета «Сталинський путь», як тоді називалось районне видання, у одному з номерів за 1948 рік повідомляє таке:

«Похвально также то, что в самодеятельности участвуют люди преклонного возраста. Так, например, 55-летний Скрипник В.В. — активист хора, товарищ Матвиенко А.А., которому также 50 лет, — староста хоркружка, участник хора и солист.»

В іншій публікації того часу читаємо:

«Свинарь колхоза «Новый Труд» 65-летний старик Григорий Григорьевич Кучков добился в прошлом году хороших успехов по выращиванию свинопоголовья.»

Також газета розміщує досить велику публікацію про історію нашого краю за матеріалами книги «Краю мій,  надворсклянський» авторів І. С. Негреба та С. І. Курило. Ось для порівняння з сьогоденням невеличкий фрагмент статті:

«Селянство дуже часто шукало заробітку далеко за межами села. У Великій Писарівці спостерігався найвищий процент відхідництва по всій Харківській губернії. Так, у 80х роках ХІХ ст. на кожні 100 дворів припадало 132 заробітчани.»

Про все це та багато іншого читайте на шести сторінках нового номера.

Святковий номер уже в друкарні

Стразы
І сонце, й сніг, і ожеледь, все разом.
І я не знаю, це весна чи ні?
Сваровськи би позаздрив дивним стразам,
що мерехтять у мене на вікні.
Не встигне поле зазимків злякатись,
не встигне вийти річка з берегів, –
Весна пливе під парусом акацій,
Зима пливе під парусом снігів.

Цими ніжними рядками славетної поетеси Ліни Костенко починається передсвятковий номер “Ворскли”, що кілька годин тому надіслано до друкарні.

Про що пише “Ворскла” цього разу? Звісно, що публікує численні вітання жіночій половині нашого краю.

Крім того є велика стаття про Тарасівські “Вечорниці”. А ще Галина Гладченко відає читачам про непрості життєві переплетіння людських доль у оповідані “После свадьбы”.

Газета знову вийшла на шести сторінках, тож є де розгулятися оку радуючи душу.

PS

У поезії, що відкриває номер авторка згадала ім’я Сваровськи. Ліквідуючи своє невігластво, заглянув до Вікіпедії. Виявляється, що це назва австрійської компанії, що спеціалізується на виготовленні скляних прикрас. Можливо це всі, крім мене, знали – тож прошу вибачення за тлумачення.

Новини, про які дізнаються не всі

В останній день календарної зими передплатники “Ворскли” дізнаються про…

Стоп, стоп, стоп! Не всі передплатники газети дізнаються про новини, які відбулися в районі за останній час, бо пошта доставляє районного вісника не всім тим, хто заплатив за це власні гроші.

Отже, деякі передплатники не дізнаються про те, що і в березні завдяки меценатам у редакції знову відбудеться для них розіграш грошових призів. Також вони не дізнаються, що редакція їх улюбленого видання знаходиться серед кращих в області, які у новому році не втратили своїх передплатників, а якщо вони передплатять “Ворсклу” і на наступні періоди, то не прочитають ще більше цікавих і корисних матеріалів пов’язаних з життям як у районі так і в області.

Зокрема з цього номера до деяких шанувальників районного часопису не буде доведено графік приймання громадян на місцях вищим керівництвом району, ні сном ні духом не знатимуть вони про рішення районної ради, яким вона міцно затвердила виконання бюджету за минулий рік та ще багато чого іншого.

Зустрічаємо № 17

Шестикрилим (бо на шести сторінках) Серафимом огорнув передплатників “Ворскли” новий випуск районного видання. Цим номером редакція наглухо закриває зиму, бо наступний випуск будемо читати уже навесні, коли надворі стане на 2-3 светри тепліше. Можливо уже будуть проліски. Тож дехто, розгорнувши газету на широкому пеньку, буде її читати, читати, читати…

Роботи тривають

Йдеться про міст через Ворсклу біля села Климентове. В соцмережах хтось писав, що будівництво припинилося, але це не зовсім так. Очевидці мають можливість бачити, що на об’єкті ходять люди, працює техніка. Можливо реконструкція ведеться не такими темпами, як би хотілося, в тім життя триває.

До речі на дорожньому полотні, що експлуатується, виправлено “верблюжість” поверхні.

Мечты о стерляжьей ухе

У №75 від 6 вересня 2017 року був опублікований матеріал «І стерлядь кинули у річку» в якому їдеться про те як у Ворсклу було випущено 25 тисяч мальків стерляді. Свою думку про цю подію висловлює Сергій Волін у матеріалі «Мечты о стерляжьей ухе» що опублікована в останньому номері часопису.

В последнее время стало модным метать в речные волны стерлядь, в надежде похлебать когда-то стерляжьей ухи. Идея тут простая — возобновление природной популяции этой рыбы в Ворскле. В данном случае от Куземинской до Грайворонской плотин, которые не оборудованы рыбоподъемниками, т.е., на расстоянии примерно 130 км. Однако следует заметить, что стерлядь в Ворскле отродясь не водилась. Возьмем в качестве примера документы конца ХVIII ст. В описании Харьковского наместничества 1785 г. читаем: «Рыба здесь в реках и озерах вообще мелкая, т.е. щука, окунь, карп, линь, карась, плотица, налим, по-украински меніок, ерш, вьюн…»

Нет ничего о стерляди и в «Экономических примечаниях на Ахтырский уезд 1785 г .», где описывается наличие разных видов рыб от Янкова Рога до Лутыщ. А стерлядь-то крупная, весом до 16 кг и длиной до 125 см, не заметить ее в водоемах было бы трудно.

Стерляди одинаково, кто ее выпускает: Геннадий Дорошенко или Николай Клочко. Ее интересуют больше не титулы, а будущие условия проживания и размножения.

Далі Сергій Волін детально описує умови за яких стерлядь може прижитись та розмножуватися у Ворсклі і жодна з них неприйнятна для цієї риби. Перед читачем ніби постає німе запитання з приводу компетентності департаменту екології облдержадміністрації. Хотілось би почути думку з цього приводу Геннадія Дорошенка на одній із зустрічей перед наступними виборами. На сайті держзакупівель перед цією подією був оголошений тендер на зариблення саме цієї ділянки Ворскли. Сума становила 152 тисячі гривень, щоправда на той тендер ніхто не «клюнув». Але як же все ж відбулася закупівля? Чи прозвітує хто перед народом про використані народні ж кошти? Питань, як бачите багато. Повний виклад статті Сергія Воліна читайте у «Ворсклі» від 20 вересня 2017 року.

Рости, рибко, велика й мала

25 000 мальків стерляді були випущені на визначених ділянках річки Ворскли  у Великописарівському (7000) і Охтирському (18000) відділеннях Гетьманського національного природного парку.

Детальніше про цю подію читайте у матеріалі під заголовком  «І стерлядь кинули у річку». Його надав керівник Великописарівського відділення Гетьманського національного природного парку Роман Мовчан.

Цікавий коментар цій події надала редакція газети. Можливо у кого є свої думки з цього приводу. Тож діліться ними або на сайті, або повідомляйте будь-яким способом у редакцію газети. Адже попри те що повідомлено в газеті, виникає ще більше запитань. Можливо хтось через газету задовольнить наш інтерес до проблеми зариблення річки Ворскли.

 Ваш коментар 

Шановного редактора Великописарівської районної
газети “Ворскла”
Олексія Борисовича
ПАСЮГУ
вітаємо з Днем народження!

Шефувати — непроста це робота,
А особливо у колі жінок:
Потрібні терпіння, увага й турбота,
Кожен день відчувати цей шок.

Шефу нашому врочисто замість подарунків
Ми вручаємо сьогодні купу поцілунків.
Хай не сердиться дружина, родина не знає,
Як начальника зі святом колектив вітає!

З повагою колектив редакції Великописарівської районної
газети “Ворскла”